Перитонеальний карциноматоз

Сучасні методи лікування

Лікування перитонеального карциноматозу – завжди комплексне. Не існує одного універсального засобу, який би дозволив вилікувати цей стан. Як правило, застосовується поєднання декількох підходів: системна хіміотерапія (та/або інші ліки), хірургічне втручання для видалення пухлинних мас і локальна хіміотерапія (введення препаратів безпосередньо в черевну порожнину). Вибір конкретної стратегії залежить від поширеності процесу (PCI-індексу), типу первинної пухлини, загального стану пацієнта, наявності метастазів поза черевною порожниною та багатьох інших факторів. Рішення щодо лікування ухвалює мультидисциплінарна команда лікарів-онкологів, хірургів, хіміотерапевтів, радіологів – індивідуально для кожного пацієнта.

Основною причиною поганої відповіді на системну хімієтерапію є існування плазмаперитонеального барʼєру - мікроскопічного шару клітин тканин, які перешкоджують потраплянню хімієпрепарату в очеревину з судинного русла. Саме тому сьогодні і існують різні види внутрішньочеревної хімієтерапії - адже таким чином можна доставляти хімієпрепарати безпосередньо до пухлинних вогнищ без збільшення системної токсичності.

Циторедуктивна хірургія (CRS) – це велика операція, мета якої – максимально можливе видалення всіх видимих пухлинних вузлів у черевній порожнині. Хірург ретельно оглядає всю очеревину і видаляє ділянки, уражені метастазами, а також видаляє первинну пухлину Також проводиться перитонектомія – висічення ділянок очеревини (що вистилає стінки живота), а за потреби – резекція тих чи інших органів черевної порожнини, якщо на них є вогнища (ділянка кишечника, селезінка, жовчний міхур, матка з придатками тощо). Операція такого типу є дуже складними та об’ємними, тривають 8-10 годин та вимагають високої кваліфікації хірургічної бригади і подальшого реанімаційного догляду. Циторедукцію доцільно виконувати лише тоді, коли є шанс видалити усі видимі пухлинні вогнища. Якщо ж карциноматоз настільки поширений, що повне видалення всіх вузлів неможливе технічно (наприклад, множинні метастази вкривають всю тонку кишку), перевага надається іншим методам (системна хіміотерапія, PIPAC, паліативні втручання) Також протипоказанням до циторедуктивної хірургії є наявність віддалених метастазів поза черевною порожниною (у печінці, легенях тощо).

При проведенні циторедуктивної операції обов’язковим етапом є проведення гіпертермічної внутрішньочеревної хіміотерапії HIPEC ( Hyperthermic Intraperitoneal Chemotherapy). HIPEC – інноваційний метод, суть якого полягає у одноразовому “промиванні” черевної порожнини хіміопрепаратом, підігрітим до високої температури з метою остаточного місцевого впливу на злоякісні клітини в черевній порожнині.

Внутрішньочеревна аерозольна хіміотерапія (PIPAC)

Для хворих, яким радикальна операція не показана або неможлива, сучасна онкологія має інший цікавий метод – PIPAC (Pressurized IntraPeritoneal Aerosol Chemotherapy - внутрішньочеревна хіміотерапія у вигляді аерозолю під тиском). Процедура PIPAC проводиться під загальним наркозом, але без великого розрізу – малоінвазивно, лапароскопічно. Спочатку вводиться лапароскоп і оглядається черевна порожнина – для оцінки ситуації (можна визначити PCI, взяти біопсію тощо). Далі через інший порт вводиться спеціальний розпилювач (небулайзер), і хіміопрепарат у рідкому вигляді під високим тиском перетворюється на дрібнодисперсний туман безпосередньо у черевній порожнині.

Перевагою PIPAC є те, що її можна багаторазово повторювати – зазвичай сеанси проводяться кожні 4–6 тижнів, у поєднанні з курсами системної хіміотерапії. Таким чином, лікарі поступово впливають на пухлину, намагаючись зменшити її об’єм, стримати прогресування, полегшити симптоми.

Прогноз та надія

Перитонеальний карциноматоз – серйозне і складне захворювання. Ще недавно діагноз карциноматозу очеревини фактично означав, що можливості лікування вичерпані, і мова йшла лише про паліативну допомогу. На щастя, ситуація змінюється. Сучасні підходи – агресивна хірургія, інтраперитонеальна хіміотерапія, нові ліки – дозволяють досягти результатів, які раніше вважалися недосяжними.
Головне – не опускати руки. Обов’язково зверніться в спеціалізований онкоцентр, проконсультуйтеся щодо можливості сучасного лікування. Навіть якщо хвороба дуже поширена, завжди можна зробити щось для покращення ситуації – зменшити симптоми, сповільнити ріст пухлини, спробувати інноваційні методи. Медицина стрімко розвивається, з’являються нові препарати і технології. Тож перитонеальний карциноматоз – це не кінець. За підтримки досвідченої команди лікарів і при належній наполегливості в лікуванні пацієнти можуть виграти дорогоцінний час і поліпшити його якість. Ніколи не втрачайте надії, адже навіть у найбільш складних випадках є шанс, і наука не стоїть на місці, пропонуючи все більше рішень для боротьби з хворобою